Довга, зелена, ковбасою пахне

14

Мене задовбав совковий менталітет: їдеш в гості — вантаж баули.

Я зібралася на вихідні в Москву до друзів. Пара, до речі, мінчани, приїжджають додому досить часто, та й Москва — не Шрі-Ланка, туди чорний хліб і ікру везти не треба. Питання від родичів номер один:

— Ти ж маєш палицю ковбаси або коробочку цукерок? Як немає? Тобто приїдеш з порожніми руками в гості? Ти хоча б цукерок візьми!

Я не думаю, що в 24 роки найкращий подарунок — палка ковбаси (хоча, звичайно, всяке буває). Краще ми разом сходимо в магазин, і я оплачу навпіл продукти. Питання номер два:

— Привези, ну… бісквіт московський. Або коробку цукерок.

— Навіщо?

— Так московські ж! Інша держава!

— Але вони такі ж, як у нас?

— Ні! Все інше! Вези гостинці!

Безсумнівно, якщо я не привезу бісквіт московський, у дорозі я зламаю ногу, і мене покарають вищі сили. До речі, коли я їздила в гості до подруги в Європу, мені теж намагалися нав’язати ковбаси та цукерки. Подруга у мене тf, що худнt, її чоловік таке просто не їсть. І на мій закономірне питання: «Навіщо?» — був дан чудовий відповідь: «Ну тоді ти з’їси! А вони точно спробують!»

Задолбали це сліпе слідування застарілим традиціям. Так, гостинність це прекрасно і бути хорошим гостем — майже мистецтво. Але везти без розбору всім підряд вічний набір ковбаса-цукерки — це вже атавізм.