До просвітлення через продажу

51

Люто задовбав стереотип про російський менталітет. Про те, що Росія — країна рабів, немитих кріпосних селян, бидла і алкоголіків. Про «Тагіл», про «паркуюся, де хочу», про «дачинг», «сині відерця» та інші прояви громадянської, так би мовити, свідомості. Порівняння Росії XIX століття із сучасністю, викреслювання радянської культури, прийняття її як єдиної в історії, поголовна канонізація монархістів, увічнення пам’яті всіх комуністів, війна або дружба з Україною, і інше, і інше…

Мислити Стереотипами завжди простіше. Скільки викривальних постів в ЖЖ, здавалося б, нормальних людей! Всі прогрессоры з невідомих причин вважають: щоб розвиватися, треба когось наслідувати. Англійцям, китайцям, німцям, американцям, хоч Сінгапуру. Але обов’язково наслідувати. А те, що в нашому середовищі стати німцем технічно нереально, це дрібниці. Хочемо, щоб усе завтра стали німцями.

Чому бажання працювати за ідею, а не за гроші, стало називатися «рабським менталітетом»? Службу як сенс життя ставили для себе у всі часи освічені і самодостатні люди. А раби як раз завжди сповідували психологію «менше працювати, більше жерти».

Так чому ж тепер робота на совість вважається долею рабів, а вміння впарити якусь свистоперделку заради особистого збагачення — ознака приналежності до нової аристократії? Скільки протягне таке суспільство?