Олені шукають пастуха

6

Не так давно взявся за пошуки роботи, але вже дістали. З самого ранку я обкладений газетами з оголошеннями про вільні вакансії. Так як я студент, то знайти місце з вільним графіком представляє значну складність. Цікавишся будь дрібницею — «поговоримо на співбесіді». А якщо мені потрібен всього лише ваша відповідь, шановні роботодавці, і після нього у мене інтерес пропаде їхати? Але немає ж, мені доводиться за цими двома словами їхати до чорта на роги.

— Дівчина, я з приводу вакансії кур’єра, можу я задати вам кілька запитань?
— Приїжджайте до нас.

Будівля схоже на катакомби. З вигляду два поверхи, але насправді три. Знайшов потрібний офіс, заходжу. Чоловік:

— Так. Що хотів?
— Я з приводу роботи.
— А, проходь. На постоянку чи ні?
— Взагалі-то мене цікавить вільний графік.
— Ну… тоді нічим Допомогти не можемо.

&@#! А чому по телефону не можна відповісти?!

В такій конторі по телефону отримую докладні пояснення: зарплата і графік. Їду на злощасне співбесіду. Невелика кімнатка квадратного типу, два столи в протилежних кутах, два хлопця спірної зовнішності. Заходжу, заповнюю анкету, вводять в курс справи.

— За оформлення договору ви повинні заплатити 500 рублів.
— Як 500 рублів? Чому?
— Договір не державний, а юридично складений.
— І що? А чому саме 500 рублів?
— Ну… Не знаю.

Зовсім збентежений таким поворотом справи, вибачаюся і віддаляюся. Шановні панове! Як ви дістали робити з людей лохів! Яка оплата? Ви зовсім, чи що, олені? Ви мені ще навіть нічого не дали, а я вже мушу вам. Може, ви мені приплатите за те, що я приїхав до вас і вислухав цю нісенітницю?