Штучка на букву «пе»

8

Деякий час тому я вирішила купити собі планшет. Визначила бюджет — до тисячі гривень, визначилася з потрібними характеристиками, провела кілька днів у пошуках підходящої моделі. Зупинилася на карманнокнижном планшеті з сімома дюймами діагоналі, четвертим «Андроїдом» і сірим корпусом. Але якийсь чорт смикнув мене не купити потрібну річ, як зазвичай, в інтернет-магазині, а спочатку походити по магазинах звичайним, пошукати там.

У перших трьох магазинах на стенді з планшетами в горЕкшн самоті перебували дітища «Самсунга», ніби крім них в цьому тлінному світі нікого і не існує. Знизавши плечима, вирушила я в четвертий. Там до мене з порога підбіг консультант і звернувся зі стандартним питанням:

— Вам допомогти?

Я кивнула і пояснила, що шукаю такий-то планшет. Особа консультанта одразу спохмурніло:

— Не беріть карманнокнижные, вони погані!

— Чому? — задала я резонне питання.

— Тому що погані. І взагалі, такі дешеві планшети — не планшети, а так!

— Добре, — кажу, — я в курсі. Мені потрібен цей планшет, він у вас в наявності?

— Ні, у нас його немає. Давайте я вам інші покажу?

Добре, погодилася. ПіЕкшн шли до стенду, погляд зачепився за кілька китайських планшетів, які потрапляють в потрібний ціновий діапазон, але щось не надихнуло.

— Мені потрібен простий планшет, десь до тисячі. Є що запропонувати?

— Навіщо вам такий дешевий? Давайте ось цей, — і показує на планшет вартістю у три з половиною тисячі. — Ось цей хороший!

— Ні, — кажу, — мені такий не потрібен, мені потрібен простий, звичайний, недорогий планшет для навчання.

— У нас такого, як ви хочете, в наявності немає, — піддається консультант, — але ми можемо його вам замовити!

— Я й сама можу замовити.

— Але у нас швидше буде! Давайте он в комп’ютері подивимося!

Підводить доблесний молодець мене до комп’ютера, де відкритий каталог інтернет-магазину, і починає його гортати.

— Ось, дивіться! — показує модель за півтори тисячі. — Ось це вже краще!

— Ні, мені потрібно до тисячі гривень, адже я вам вже сказала, — подумки я вже проклинаю той момент, коли вирішила пройтися по магазинах. — Це мені не підходить. Дякую за допомогу, до побачення.

Пішла — адже місто у нас великий, і магазинів з електронікою достатньо. Після цього відвідала ще сім місць самих різних мереж. У кожному другому мені зустрічалися брати і сестри-близнюки цього продавця-консультанта. У кожному другому мені пропонували товари в два, три, чотири рази дорожче тієї суми, яку я називала. У кожному другому консультанти дивилися на мене з сумом, печаллю і презирством.

Зрештою, плюнувши на все, я прийшла додому і замовила потрібну модель в інтернет-магазині. Привезли мені його через день прямо додому, кур’єр посміхався і був гранично ввічливий. І ніякого зневаженого тону і «поганий».

Але ось що цікаво: якого, вибачте, біса ці продавці так зі мною зверталися? Одна справа, якби я прийшла з морозу і стала їх просити показати «таку штучку на букву „пе“, щоб ще можна було тикати в екран», і тоді вони могли б мені сунути що завгодно. А тут я прийшла з конкретною метою, конкретним бюджетом і взагалі вся конкретна — а мені таке ставлення. Такий зневажливий погляд, проціджене крізь зуби: «Це погана модель», — і взагалі ставлення як до людини другого сорту. Невже, якщо людина хоче купити просту, недорогу і не сильно понтову річ, на нього треба дивитися як на бомжа, який зайшов в ювелірний магазин? Невже, щоб отримати якісне обслуговування і приємну посмішку від продавця, потрібно купувати тільки найдорожчі товари?

Так от, недорогі продавці-сноби, ви мене задовбали. Щиро бажаю, щоб з вами завжди поводилися точно так само, як і ви з покупцями, присутніми купити недорогий товар.